ЗВІРІ ВЗИМКУ

Узимку на землі, деревах, кущах лежить сніг. Здається, що життя в лісі, на луці зовсім завмерло, але насправді це не так. Під снігом і в товщі снігу по численних ходах снують лісові і польові миші, землерийки. Вони бігають не лише під снігом, а й на його поверхні, залишаючи ланцюжки слідів.

Заєць весь день дрімає у ямці, зробленій у снігу. Незадовго до заходу сонця він виходить на пошуки корму. Обгризає кору, пагони молодих дерев і кущів, знаходить копиці сіна, пожухлий бур’ян. Може забігти в сад, щоб поласувати корою фруктових дерев.
У зимовому лісі чи парку цікаво спостерігати за білкою. На своєму шляху вона залишає недогризки шишок ялини чи сосни, з яких дістає насіння. До свого гнізда білка завжди наближається, перескакуючи з дерева на дерево, щоб не залишати на снігу слідів, по яких її можна знайти.
Лисиця взимку живе сама. Хутро в неї в цей час густе й пухнасте. Тому вона спить просто на снігу. Лігво лисиці на снігу - це невелика ямка. Коли розгуляється негода - снігопад чи сильний мороз, лисиця ховається в нору. Найчастіше ланцюжки лисячих слідів можна побачити біля стіжків соломи, де зимують миші. Полює лисиця і на зайців та пташок. Не гребує рештками тварин. Буває, що заглядає й до курника.

Ведмідь заліг у барліг до весни. Йому не треба виходити на полювання, бо вистачає власного жиру, який він накопичив восени. На кінець зими у ведмедиці народжуються маленькі сліпі ведмежата. Ведмедиця годує їх своїм молоком. А коли пригріє весняне сонце, виведе їх з барлогу.

Козулі взимку збираються в табунці. Верховодять у них завжди старі самки, а самці тримаються позаду. Живляться козулі молодими пагонами кущів і дерев. Для відпочинку розгрібають копитами сніг і верхній шар землі та лягають на деякій відстані одна від одної. Так краще вберегтися від ворога.
Дикі кабани в пошуках корму рухаються стадами. Вони розгрібають сніг та опале листя, знаходять жолуді, горіхи ліщини, личинки різних комах, гризуть кору дерев.