Узимку мало корму для птахів. Синиці, повзики збираються у зграйки і перелітають з місця на місце в пошуках насіння різних рослин. У такій зграйці зустрічається й дятел. Він гострим дзьобом дістає личинки комах з-під кори дерев. Буває, що личинки падають у сніг. Синиці спритно підхоплюють їх. Так і мандрує табунець пташок від одного дерева до іншого.
З далекої півночі прилітають до нас зимувати сіренькі чечітки. У них груди малинові й червона шапочка на голові. Птахи літають табунами, спритно лазять по деревах. Причепиться пташка на тонесеньку гілочку берези вниз головою і смакує насіння! Чит-чит! Чит-чит! - перемовляються чечітки.
З’являються омелюхи. У них чудові великі чубчики на голові, кінчик хвоста жовтий із червоною облямівкою, і на крилах серед жовтих пір’їнок червона смужка. Омелюхи прилітають до нас з північних ялинових лісів. Кожен омелюх з’їдає за день більше ягід, ніж важить сам. Зате і користь цим приносить. Бо насіння, що в плоді, не перетравлюється в шлунку омелюха, і пташка розсіває насіння по лісу й по садах.
Немає коментарів:
Дописати коментар